Гуцули з с. Жаб'є
понеділок, 26 січня 2015 р.
Історія народної вишивки в Україні йде коренями в сиву глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва тут існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений ще одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність не тільки з одягом, але і з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони мали вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але навіть цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, які прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.
Здригається від болю Україна.
Кроваві сльози ріками шумлять.
На Сході знов загинула дитина
І мати з батьком. Поруч. Ніби сплять.
Їх вбило “градом”. Не з крижин,
З металу. Осколки рвали тіла на шматки.
В очах застигли крапельки зневаги.
Так підло. Зранку. Без оголошення війни.
Невже не досить людям стільки горя?
Невже до краю випите добро?
Ви – окупанти. Серце із металу.
Й життя обірване для вас уже ніщо.
Ти обстріляєш. Ти ляжеш тихо спати,
Й крізь сон побачиш стомлене дитя.
І підійде воно, й загляне тобі у вічі
І запитає: “Де моє життя?
Чому так рано я пішов до Бога?
Чим завинив? Кого я прогнівив?
Я так хотів лиш бути лікарем чи музикантом
Навіщо мріям крила перебив?”
Заплаче тихо гарячими сльозами.
І піде до стривожених батьків.
Війна – це біль. Нікого не пощадить.
Не треба руйнувать дитячих мрій!
середа, 21 січня 2015 р.
неділя, 18 січня 2015 р.
вівторок, 6 січня 2015 р.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)