..Нема нам щастя — мусить бути чудо.

Ще ми постанем зі своїх руїн .

Мене не можуть люди не почути —

душа в мені розгойдана як дзвін!

Скликаю вас. Над цим не владен ворог.

Почуйте слово з-під мого пера!

Простіть мені, що знову б'ю на сполох.

На Благовіст ще, люди, не пора.

© Ліна Костенко, "Берестечко"