Калита — традиційний обряд, який відзначають в Україні. Має прадавні язичницькі корені. Це світлоносне свято на терені Правобережної України, яке щороку відзначають під час переходу осені на зиму. За старим стилем воно припадало на останній день осені, початок 30 листопада. Уособлює ті природні зміни, які відбуваються наприкінці року.

Країна басейну: Україна

Область: Івано-Франківська

Витік: г. Буштул

Гирло: Дністер (біля Галича)

Довжина: 122 км

Площа басейну: 1 580 км²

Притоки: Молода, Чечва (ліві)

Лімниця (Ломниця) — річка в Україні, в межах Рожнятівського, Калуського і Галицького районів Івано-Франківської області. Права притока Дністра (басейн Чорного моря). Воду використовують для водопостачання, ставки — для риборозведення.

Лімниця бере початок з джерел на північних схилах гори Буштул у Ґорґанах, на висоті близько 1150 м. Тече переважно на північний схід. Впадає у Дністер біля села Шевченкове. У нижній течії рухається територією Галицького національного природного парку. На річці: смт Перегінське та місто Калуш.

Слобожанщина

Cлово "Бог" найдавнішого походження: вихідний корінь легко виявляється в санскриті, де "bha" означає: "зірка", "сузір'я"; "світило", "сонце", а "bhaga" — "щастя", "добробут"; "краса", "любов". Звідси і дв.-руське слово "багатство" як вираз надбання і щастя (в подальшій інтерпретації — дароване Богом).Спочатку давньоарійський корінь bha поєднував у собі значення "світла" і "мови". За розвідкою відомого мовознавця і міфолога Олександра Опанасовича Потебні (1835-1891), саме від давньоіндійської кореневої основи "bha", в значенні "мова" були створені багато дв.-руських слів з коренем "ба": "баїти" — "говорити", "колисати", "баюн", "бас" — "низький голос", "басити", "байка", "басма" — "замовляння", "Бахарь" — "говорун", "балагурити", "балагур". Звідси ж такі старовинні, що вийшли з ужитку дв.-руські слова, що означають "красу", як "баса" — "краса", "баской" — "гарний". "Бха" або "Бхо" є і в давніх текстах "ВК" — "БО". Приклад: "ДажьБо" або "ДаженьБо".

Поняття "Бог" настільки архаїчне, що стало популярним вигуком "Боже мій", "Заради Бога!", що повністю співпадає з давньоіранським «Baga radii!». "Baga" — один з першобогів Адітьїв і безумовно Сонцебог. У результаті — кажучи «Бог», ми маємо на увазі «Сонце», і кажучи «Сонце», ми говоримо «Бог».

Снігові баби здавна відомі на Русі. Джерела стверджують, що дитяча забавка споруджувати снігову бабу — явна спадщина тих часів, коли зі снігу ліпили ідола, який представляв Велику Мати Марену в її зимовій іпостасі. З нею ж пов'язують вираз «Матінка-Зима».

Микуличин — село в Івано-Франківській області, розташоване в долині річки Прут, за 18 км від Яремче. Микуличин — одне з найбільших в Україні сіл протяжністю 44 км, а також найстаріших поселень, про які згадано документально у 1412 році. Микуличин був найбільшим населеним пунктом тодішньої Польщі. Я.Фальковський в своїй праці “Західне пограниччя Гуцульщини” подає назви 46 присілків Микуличина згідно урядового документу 1856 р.

В найдовшу ніч, (що чекає нас 21 грудня), природа наче завмирає. Вважалося, що в цей час злий Корочун — темне слов'янське божество, з'їдає сонце.

Так виглядали українці 100 років тому

Літо

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

(с) Ліна Костенко

Різні народи використовували персні як амулети проти демонів, відьом та привидів.  Чоловік, який мав опускати покійника в могилу, отримував від його родичів мідний перстень, який слід було носити на правій руці аж до кінця поховального обряду. Перстень начебто оберігав цю людину від переслідувань неспокійної душі померлого.

Ініціативна група івано-франківських митців і журналістів організувалися для допомоги прикарпатським воякам, що зараз перебувають у зоні АТО.

Для того, щоб закупити для батальйону«Айдар» і 5 батальйону територіальної оборони Прикарпаття необхідну амуніцію ливарник Всеволод Бажалук передав на благодійну акцію 100 власноруч вилитих гуцульських зґардів, які в кінцевому результаті повинні стати бронежилетами, касками, розгрузками, ліхтарями для солдат.

Зґарда - це давній гуцульський оберіг, зроблений переважно у формі хреста або круглого медальйона із зображенням Христа чи Матері Божої.

Аркан - гульський народний чоловічий танець, за легендою - швидкий танець легенів, які зійшли з гір.

Мальовнича Україна

Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя — варена пшениця з медом, маком та горіхами. Деякі дослідники народних звичаїв вважають, що кутя — це відголосок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні поховання мучеників за Христову віру. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — це символ вічного щастя праведників у небі.

Гуцульське весілля

Гуцульське весілля, як казка. Навіть в теперішній час гуцули дотримуються своїх традицій. Вони й досі вдягаються у національний одяг, прикрашають своїх коней. В день весілля нареченого і наречену супроводжують бояри, дружби, дружки, світилки, свати, старости. Весілля повне веселих і жалібних пісень, танців, ігор, забав, жартів, дотепів.

Гуцульська хата

Івана Купала

В давнину, ще до приходу християнства, люди свято Івана Купали пов’язували з літнім сонцестоянням, яке за старим стилем календаря припадало на 20-21 червня. З прийняттям християнства, люди не відкинули свято Івана Купали, а навпаки, приурочили цей день, до дня Івана Хрестителя, який за старим стилем припадає на 24 червня. Але за новим стилем календаря день Іоанна Хрестителя припадає на 7 липня. Зазнавши зміни через багато років, свято Івана Купали втратило свій справжній астрономічний час, який доводиться спочатку на літнє сонцестояння.